Яких втрат завдала російська війна раніше успішному молочному господарству ФГ "Юпітер", про що мріє команда підприємства та якої допомоги потребує - у сюжеті ICTV.
Бек-офіс Асоціації виробників молока від початку війни тримає тісний зв'язок із відважним господарством, що через війну опинилося не лише в окупації, але й в повній логістичній блокаді. Юридична і консультаційна допомога та гуманітарні поставки базових ветеринарних препаратів від центру швидкого реагування АВМ триватимуть. Але сьогодні головний виклик господарства – відсутність кормів, що загрожує голодною смертю коровам, котрі пережили окупацію та самі рятували від голоду людей. Відтак «Юпітер» змушені звернутися до українських та міжнародних колег і партнерів по допомогу, щоб вижити і відновитися.
Про боротьбу ФГ "Юпітер" із вторгненням ми писали ще в березні. (Прочитати можна тут).
Допоки російська чума не прийшла на Харківщину, доїхати до Хотімлі, де розташоване фермерське господарство "Юпітер", було просто – трасою через Печенізьке водосховище. Нині – неможливо, міст підірваний, тому треба робити великий гак бездоріжжям. Від 24 лютого, Хотімля практично перетворилася на острів, єдиний шлях до них – через росію.
Власниця господарства Наталія Валеріївна Коваль коментує журналістам, що проблеми почалися від першого дня окупації.
Корови давали 7 т молока на день, продавати його було нікуди. Тож його просто роздавали селянам, решту виливали. Зникла електрика, - працювали на генераторі. А це понад 20 тис. л щодоби. У комбікормовому цеху мололи кукурудзу і пекли хліб для селян. Але в окупації пальне на вагу золота, а ділки продавали солярку, розведену водою, і обладнання ламалось.
В подальшому на господарстві довелось зменшити кількість дійних корів, аби зберегти їхнє здоров'я. Адже, в таких умовах, доїння для тварин - це перенавантаження.
Нині корови дають удесятеро менше молока, ніж до окупації. Треба щонайменше рік, щоб досягти попередніх показників, – каже фермерка. А вже сьогодні тварин нічим годувати – кормів лишилося на місяць.
Цьогоріч на ФГ "Юпітер" нічого не змогли закласти в силосні ями.
Звільнення Хотімлі було найщасливішим днем, згадує Наталя. Вона змогла повернутися на ферму, яку окупанти вихвалялися восени націоналізувати. Та з’явилися нові виклики – в селі немає електрики. Енергетики лагодять, а окупанти знову обстрілюють. Та найжахливіше, що уже у звільненому селі тварини можуть померти від голоду. Заготувати сіно під час окупації у команди господарства змоги не було: поля заміновані, власної техніки немає, а в сусідніх підприємствах - покрадена або спалена.
Тож ФГ "Юпітер" доведеться позбутися частини худоби, аби купити корм для решти. Але й продати проблема – ціни на тварин впали щонайменше вдвічі, їхати по них у таку далечінь ніхто не хоче.
Попереду важкий шлях, але пані Наталя вірить - усе подолають. Вона шукає підтримку українських і міжнародних партнерів, вдячна всім, хто допоможе врятувати тварин.
«Я впевнена, що ми переможемо і зможемо все відновити, і буде у нас школа-майстерня, і будуть до нас приїздити,» - каже Наталя.
Номер карткового рахунку для тих, хто бажає підтримати ферму фінансово:
Коваль Наталя Валеріївна
4149-4378-6979-4501
Пресслужба Асоціації виробників молока
Ключові новини молочного сектору на сторінці АВМ в facebook.
Читайте також: