Думки експертів
Георгій Кухалейшвілі
аналітик
Асоціація виробників молока

Світовий молочний ринок у 2024: надої будуть скорочуватися, а собівартість рости

За попередніми оцінками IFCN, в 2023 році обсяги виробництва молока-сировини в світі виросли лише на 1,4% до попереднього року. Вірогідно, на сповільнення темпів росту виробництва…

Олександр Назарко
директор
GLOBAL AGRO FINANCE

Літні табори взимку - переваги та недоліки

Багато, хто із фермерів утримує тварин в літніх таборах, багато хто робить це і взимку. Моціон для корів. Свіже повітря. Зниження витрат на догляд? Чи справді…

Історія незламності СТОВ "Дніпро". Публікація в Bauern Zeitung (Швейцарія)

Історії незламності українських фермерів облетіли безліч міжнародних видань. Учасники Асоціації виробників молока продовжують розповідати свої історії, аби привернути увагу міжнародних ЗМІ до війни в Україні та її впливу на агросектор, продовольчу і соціальну безпеку всього світу.  Найпопулярніше аграрне видання Швейцарії BauernZeitung опублікувало історії трьох українських господарств, серед яких СТОВ “Дніпро” (Херсонська обл., керівник Андрій Пастушенко).  

Знайомимо вас із частиною публікації BauernZeitung, в якій видання розповідає історію господарства.

СТОВ "Дніпро" - підприємство, яке пережило окупацію та навіть після звільнення зазнає обстрілів від рашистів і тяжких втрат. Не зважаючи ні на що, команда господарства продовжує працювати і наближати Перемогу.

СТОВ "Дніпро" стало символом незламності та відваги українського аграрного сектору в умовах війни. Під керівництвом Андрія Пастушенка, це господарство обробляє 1500 гектарів сільськогосподарських земель і веде молочнотоварне виробництво зі стадом у 300 корів, забезпечуючи роботою 70 працівників.

З першого дня війни у господарстві було прийнято рішення не зупиняти роботу, адже корів треба щодня доїти. У Андрія Пастушенка була можливість виїхати 24 лютого, проте він вирішив залишитися та поїхав сіяти ячмінь. Працівники ферми також залишилися, підтвердивши впевненість керівника у тому, що це саме ті люди, з якими він хоче працювати та яким він безмежно вдячний.

На другий день війни молоковоз не приїхав за молоком і стало зрозумілим, що 10 т молока, яке щоденно виробляється на фермі, потрібно кудись дівати. На господарстві вирішили знижувати надої, змінивши раціони виходячи із наявних кормів - перевели корів на годівлю силосом з додаванням сіна, дерті ячменю і кукурудзи.

За декілька днів знизили добове виробництво з 10 т до 3,5 т молока, але і з цим обсягом потрібно було щось робити. Почали безкоштовно роздавати молоко місцевим жителям, мешканцям прилеглих сіл, лікарням, будинкам пристарілих, дитячим будинкам та гуманітарним організаціям (по 1 літру молока на людину). Кожному працівнику ферми давали по 20 л на людину. Через 10 днів почали власну переробку молока на масло та сир, згодом - молоти власне зерно (пшеницю, кукурудзу, ячмінь) та виготовляти крупи, щоб роздавати їх людям, які потребували: орендодавці землі, люди похилого віку та всім, хто звертався по допомогу.

Через якийсь час приїхали люди з Херсону, які мали змогу купувати молоко. Вони привозили з собою пивні кеги, які прекрасно підходили для транспортування та зберігання молока. У пивних барах Херсону продавали свіже молоко. Через руйнування від обстрілів ворога в перші дні агресії завод «Лакталіс-Миколаїв», з яким співпрацювало господарство до війни, припинив роботу. Крім того, окупація перерізала всі логістичні шляхи. З часом СТОВ "Дніпро" налагодили спіпрацю з Херсонським маслозаводом, який зумів відновив роботу через кілька тижній війни.

Усі сусідні господарства, які не мали корів, зупинили роботу. Корови стимулювали СТОВ "Дніпро" продовжувати роботу. Вони змогли годувати Херсон в окупації.

У квітні 2022 р. стало питання посівної, проте поля потребували огляду на наявність нерозірваних боєприпасів. Окупанти пустили представників господарства на поля для обстеження. Працівники ферми рухалися живими шеренгами через 5 м один від одного. Після обстеження посіяли кукурудзу, соняшник. З осені була посіяна люцерна, жито. Вдалося зібрати урожай. Через відсутність добрив, гербіцидів урожайність була низькою (наприклад кукурудза – 50 ц/га). Через відсутність запчастин не було змоги проводити регламентні роботи, не кажучи вже про складний ремонт. Через відсутність ветпрепаратів частину стада довелося вибракувати.

Те, що підприємство вистояло та зуміло продовжити свою роботу в таких складних та небезпечних для життя умовах - заслуга кожної людини, що залишилася на окупованій території та виконувала свою роботу навіть, коли поруч велися бойові дії, зазначає Андрій Пастушенко.

"Звільнення нашого села українськими військами стало для мене особисто найбільш емоційною подією в житті. Але з деокупацією війна не закінчилася і ми з окупованих перейшли у прифронтові території. Тому ми проддовжуємо донатити кошти для забезпечення ЗСУ та Сил Оборони України високо мобільним транспортом і необхідною технікою, яку шукаємо і скуповуємо вже по всьому світу. Навіть я особисто приганяв кілька партій пікапів для ЗСУ", - говорить Андрій Пастушенко.

Понад місяць після деокупації на господарстві не було світла, газу, не працював мобільний зв’язок, але комнада СТОВ "Дніпро" готова була так жити! Головне щоб без росіян, не під окупацією!

Росіяни з окупованого Лівого берега Дніпра постійно здійснюють обстріли.
"У січні 2023-го ми за 10 хвилин втратили 28 нетелів через приліт двох ракет. Рашисти обстрілюють навколишні села, поля, господарства. На сьогодні ми лише частково змогли зібрати наш врожай, понад 100 га зернових згоріло. З 15 полів лише 2-3 поля не зазнали ушкоджень від пожеж та прильотів ракет. На жаль, є людські втрати – під час обстрілу ферми загинула доярка господарства, на даний момент в лікарні знаходиться ще одна доярка з пораненням ока і тракторист господарства. Ми продовжуємо боротися та жити з надією на краще і на перемогу України. Після підриву окупантами Каховської ГЕС нашу насосну станцію на березі Дніпра затопило, а тому в цьому році ми не можемо зрошувати ті наші 500 га, де вирощували грубі корми для худоби. Отже, не зможемо заготувати достатню кількість кормів та змушені вже зараз поступово зменшувати поголів’я. Головна наша задача зараз – просто вижити...", - розповідає Андрій Пастушенко.

Деокупація територій України ще не означає досягнення безпеки на них. Ці території відразу піддаються обстрілам ворога. До того ж, існує велика проблема замінованих та забруднених залишками боєприпасів і військової техніки полів, площа яких по всій Україні наразі складає близько 5 млн га. На їх розмінування потрібно 1,5 млрд дол. США та від 30 до 70 років.

Усі без виключення молочні господарства від початку повномасштабного вторгнення стали своєрідними «пунктами незламності»: продовжують працювати попри шалені збитки і втрати через війну та, що важливіше, виконувати соціальну функцію – забезпечуючи місцевих жителів та біженців продуктами харчування, житлом, робочими місцями, а Збройні Сили України – крім продуктів, ще й всім необхідним (спеціальним одягом, екіпіруванням, транспортними засобами, обладнанням, ліками та ін.).

Дякуємо партнерам із Bauern Zeitung за інформаційну підтримку та публікацію матеріалу!

Фото: СТОВ "Дніпро" напочатку війни, із архівів АВМ. Світлини, які облетіли увесь світ.

Пресслужба Асоціації виробників молока


Ключові новини молочного сектору на сторінці АВМ в facebook.


Читайте також: