Анна Лавренюк розповідає, як прибалтійський досвід кооперації може допомогти відродженню українського молочної галузі
За останні 15 років Україна переживає одну з найбільших молочних криз. За даними експертів FAO, виробництво молока в липні - найбільш збиткове за останні шість років, а в серпні умовна прибутковість галузі була на 7% нижчою, ніж роком раніше, і на 30% - ніж в середньому за останні п'ять років. Вартість якісного молока в Україні найнижча в світі. Якщо така тенденція продовжиться, то ми втратимо власну молочну галузь.
Хорошим прикладом виходу з молочного кризи для України може стати Прибалтика. Наші ринки багато в чому схожі, вони також втратили основного експортера молочної продукції та сиру в особі Росії. Але, незважаючи на це, зараз їх господарства активно розвиваються і нарощують експорт продукції в інші країни. Вихід з молочного кризи будувався на трьох базових принципах: кооперація, контроль якості, виробництво молока екстра-класу.
Цього літа ми приїхали в Прибалтику, щоб познайомитися з їх досвідом виходу з молочного кризи. На одній із зустрічей голова найстарішого кооперативу Литви Pienas LT пан Нараускас розповів нам про створення кооперативів та про складнощі на початковому етапі. Об'єднання фермерам давалося важко, адже виробники побоювалися, що кооператив стане тим самим колгоспом, в якому вони знову стануть безправними. Поштовхом для об'єднання господарств в 1998 році стала монополізація ринку декількома великими переробними підприємствами, які демпінгували ринок: литовські молочники отримували найнижчу в ЄС ціну - 0,18 євро за літр молока. Сьогодні кооператив об'єднує 210 ферм з різних куточків країни, а загальне молочне стадо досягає 17 000 голів. Pienas LT переробляє 410 т молока на добу, потенційні потужності вражають - 1 300 т / добу.
Сьогодні литовці впевнені, кооперація - єдиний шлях еволюції галузі. Така форма роботи дає господарствам можливість скоротити витрати, отримати максимальну додану вартість, виключити з ланцюжка продажів посередників і захистити свої права.
Другий важливий крок - контроль якості продукції. У 1993 році в Каунасі (Литва) створюється підприємство Pieno Tyrimai, яке згодом аккредитується як центральна незалежна лабораторія. Сьогодні лабораторія обслуговує 24 000 виробників молока: в режимі 24/7 робить фізико-хімічні, хімічні та мікробіологічні дослідження, на основі яких формується ціна на сировину. Крім цього, лабораторія контролює продуктивність корів, відстежує захворюваність поголів'я і застосування антибіотиків. Крім даних про зміст жиру, білка, лактози, сечовини, кількості соматичних клітин та бактеріальної загрязненності молока господарства отримують інформацію про наявність в молоці інгібіторів, збудників маститу, їх чутливості до антибіотиків.
Результати перевірки зразків фермерам повідомляють на сайті лабораторії, через СМС і по електронній пошті.
Третій крок - виробництво молока екстра-класу і вихід на світові ринки. Тільки 40% литовського молока йде на внутрішній ринок, решта 60% - на експорт. Молочні продукти, виготовлені з молока екстра-класу, мають високу якість і автоматично стають конкурентоспроможними на світовому ринку. Фермери отримують за свій продукт хорошу ринкову ціну.
Таким же сценарієм потрібно скористатися і Україні. Відсутність відповідного законодавчого грунту не дає можливості для створення повноцінної кооперації, але ми вже спостерігаємо появу різних її форм.
У підвищенні якості молока зацікавлені самі фермери. Ціна залежить безпосередньо від якості сировини. Питання тільки в тому, що в Україні немає незалежного контролю якості, цим займаються молокопереробні заводи перед тим, як прийняти сировину.
Ми почали переговори з керівництвом Pieno Tyrimai про передачу досвіду створення подібних лабораторій в Україні. Вони готові нас підтримати і консультувати на кожному етапі.
Приємно відзначити, що кількість молока екстра-класу в нашій країні зростає. Якщо за перше півріччя 2015 року до класу "екстра" відносилося лише 9,7% молока, що надійшов на переробку, то за результатами 2016- го ми бачимо підвищення обсягів до 13,7%.
Розраховувати на те, що реалізація цих кроків дозволить легко вийти з кризи, значить жити марними мріями. У той же час це єдиний спосіб зберегти в Україні власне молоко, а не втратити його і надалі імпортувати продукт першої необхідності.