Представник Асоціації виробників молока (АВМ) Олена Жупінас вважає, що питання ринку землі — топове для всієї України. Адже це одна із ключових реформ держави.
19 травня очільники АВМ, Всеукраїнської Аграрної Ради (ВАР), Асоціації "Свинарі України" (АСУ), Національної асоціації цукровиків України "Укрцукор" та інших ключових аграрних об’єднань України звернулися до Президента України, Прем’єр-міністра, Голови Верховної Ради, голів парламентських депутатських фракцій та груп з вимогами щодо запуску ринку землі сільськогосподарського призначення.
Згідно Меморандуму з МВФ, прийняття Верховною Радою закону про обіг земель сільськогосподарського призначення очікується у травні 2017 року. Саме це дозволить діючому мораторію на продаж с/г земель втратити силу з кінця поточного року, а ринку землі почати діяти з 1 січня 2018 року.
Введення ринку землі може відбутися за сценаріями трьох запропонованих законопроектів. Законопроект Уряду (Держгеокадастру), який за оцінками експертів має найбільше шансів бути прийнятим, № 5535 від колективу народних депутатів на чолі з Олексієм Мушаком (Блок Петра Порошенко) та № 5535-1 від нардепа Аркадія Корнацького (БПП). Безумовно, що найбільші шанси у першого проекту закону.
Важливо реагувати саме зараз, щоб завтра українська земля не опинилася в руках корупціонерів та олігархів, людей, які не мають жодного відношення до сільського господарства. Саме їх інтереси і захищає урядовий законопроект. Відповідно до його теперішнього формулювання землю с/г призначення можуть набувати тільки фізичні особи по 200 га на руки. Сьогодні середня ціна 1 га землі складає близько 1 тис доларів. Де ж пересічному українцю взяти 200 тис доларів на землю?
Виходить, що її купить особлива менша частина українців. Наші колеги з Всеукраїнської Аграрної Ради зробили, на мій погляд, відмінний розрахунок: якщо поділити загальну кількість земель в Україні, 40 млн га, на 200 га, то виходить, що це 200 тис осіб або 40 тис сімей. Як наслідок, землю скуплять найбагатші 40 тис сімей, котрі встигли заробити на корупції та володіють живими грошима.
Підкреслю, що запуск ринку землі – болюча тема для всієї плеяди виробників молока. Адже, за рахунок вищезгаданих, дозволених для придбавання 200 га, можна утримати лишень 200 одиниць ВРХ, а на утримання однієї корови потрібен 1-1,5 га землі. Однак, ефективна українська ферма налічує біля 1 000 поголів’я, а тому цих 200 га – замало для ведення сучасного промислового виробництва молока.
Ще один абсурдний момент в цьому законопроекті - обмеження на купівлю землі, яке передбачає право володіння виключно фізособами. Але ж сільгоспвиробник є юридичною особою та міг би розраховувати на кредитування, тоді як для фізособи - це неможливо.
Левова кількість фермерів протестує стосовно введення ринку землі, адже просто немає потрібної суми для її придбання. Наприклад, фермер опрацьовує 3 000 га землі та утримує 3 000 поголів’я худоби, на що і витрачається більша частина його прибутку. Де ж йому ще взяти кошти на викуп землі?
Сьогоднішня ситуація склалася так, що аграрій не може вивести гроші з обороту, оскільки ціна на молоко низька, собівартість зависока, а система дотацій виявилася неефективною. До того ж в Україні повністю відсутнє дешеве та вигідне кредитування, тоді як окупність молочної ферми сягає до 10 років.
Справа в тому, що всі ці складності змусять молочного аграрія відмовитися від молочної ферми та зайнятися менш ризикованим бізнесом - вирощуванням зерна, який швидко окупається. Це призведе до знищення молочного скотарства в Україні. Скорочення поголів’я ми спостерігаємо багато років, але земельна реформа може остаточно поставити хрест на українському молоці.
Прямим наслідком введення ринку землі – є вирізання великої рогатої худоби, закриття ферм та втрати робочих місць для сільського населення. Після чого Україна змінить статус експортера молока на імпортера.
Позиція АВМ одностайна. Ми вважаємо, що ринок землі необхідно запускати поступово, а не одним шматком, як це пропонується зараз, з 1 січня 2018 року. Першочергово слід навести лад у базі даних української землі, а саме в Державному земельному кадастрі та Реєстрі прав на нерухому майно. Ще й досі зустрічається багато випадків, коли багато ділянок перетинаються між собою, або мають по двох власників.
Важливий момент - вирішити питання з несправедливістю по відношенню до селян, які при розпаюванні не отримали землю, ними виявилися працівники держпідприємств, лікарі, вчителі, які мають право отримати свій земельний пай.
Інвентаризація земель, введення пільгового кредитування для малих ферм, і вже потім - запуск пілотних проектів продажу. Тільки після цього можна вводити ринок землі на території всієї країни, за нашими оцінками - це 2024 рік.
Саме громадяни України і юридичні особи, засновані громадянами України, які останні три роки були сільгосптоваровиробниками мають право на її придбання. А враховуючи те, що всі аграрії були користувачами спецрежиму ПДВ і 4 групи оподаткування, вони подавали відповідну звітність до ДФС, тому для їх ідентифікації не потрібно додаткових зусиль, вся інформація зібрана.
Коли таке обмеження буде введено, тоді на ринок землі зайдуть саме громадяни та аграрні підприємства, які в реальності працюють і виробляють продукцію. Також в ньому зможуть брати участь фермерські господарства, які сьогодні відповідно до закону теж є юрособами.
Вітчизняний молоковиробник потребує ринку землі за чіткими та прозорими правилами. По-перше, це правильний законопроект про введення ринку землі, який не буде підтримувати кланові інтереси, а навпаки, відстоюватиме права українського фермера. По-друге, дозволити придбавати землю юридичним особам та створити для них лояльну систему кредитування. І по-третє, земля сільськогосподарського призначення повинна належати тим, хто на ній працює. Все це важливо для майбутнього України, адже тільки тоді вирішиться питання продовольчої безпеки країни.
Блог Олени Жупінас для видання "Українські новини"