Вже більш як 3 роки на території Східної України відбуваються воєнні дії. Дісталося й місцевим молоковиробникам.
Як їм вдається утримувати своє господарство «на плаву»; з якими побутовими проблемами доводиться зіштовхуватися та як не втратити господарство, коли країна знаходиться у стані війни? Про це розказали аграрії, чиї ферми знаходяться неподалік від «лінії вогню».
Сигида Олександр Іванович, керівник СТОВ "ім. Шевченка" (Мар'їнський район, Донецька область)
Наше господарство знаходиться у Мар’їнці. Зараз маємо 1700 га землі та 300 ВРХ, з яких дійних 90 корів. А до початку війни було 6 тис голів! Це була потужна молочнотоварна ферма. Більшу частину поголів’я вирізали в січні 2016 року, через постійне вимкнення світла та неможливість працювати, оскільки тоді йшли активні бойові дії. Зараз легше, але скільки зусиль треба прикласти, аби господарство знову стало передовим.
Тахтаров Павло Іванович, керівник СТОВ Агрофірма "Нива" (Мар'їнський район, Донецька область), член Асоціації виробників молока.
Працювати звісно стало важче. Проте, із такими негараздами як вимкнення світла, недостача води, нестача кадрів - ще не зіштовхувалися. Але є інша велика проблема - поля деяких господарств були заміновані, нині такими і залишилися. Кажуть, що левову кількість територій розмінували, це не так – розмінували лише невелику частину.
Полякова Любов Пантеліївна, керівник ТОВ "Слобожанський" (Сватівський район, Луганська область), член Асоціації виробників молока.
Вода у нас є, світло у нас є. Однак, важко працювати, коли постійно чуєш вибухи. Часто підривають будівлі та склади. Ми не одноразово зміцнювали дахи, змінювали вікна. Нещодавно була ситуація, коли підірвали склад і поля були засипані боєприпасами. На наше прохання приїжджали спеціально навчені люди, які «очищували» територію. А потім ми брали дозвіл, сміливих людей і ще раз все перевіряли. Радує те, що у такій біді люди більше згуртовуються та допомагають один одному.
Прес-служба АВМ