Що сталося із цінами на молоко-сировину в Україні у ІІ півріччі 2024 року: чи дійсно молоко стало необґрунтовано дорогим і хто розганяє ціни?, - розгорнутий коментар від генеральної директорки АВМ Ганна Лавренюк.
У публічних заявах та інтерв'ю останнього тижня Спілка молочних підприємств України та виконавчий директор спілки Арсен Дідур наголошують, що молочні ферми підняли ціну на сировину на 40%, спричинивши майже 1 млрд збитків молокозаводам. Є ціла низка інших яскравих тез, які АВМ не може залишити без уваги: технологічна відсталість та інші причини неконкурентності більшості молочних заводів України, бездіяльність спілки щодо неконкурентного імпорту сирів і натяк на потенційне порушення норм ЗУ «Про інформування споживачів», захмарна 70% рентабельність молочних ферм, при якій поголів’я корів і самих ферм чомусь все одно стрімко скорочується, та інші. Але почнемо із "одвічного": ціни і "в усьому винні ферми!" Бо прикро, коли у медіа-простір потрапляють такі невиважені тези – вони викривлюють сприйняття реальної ситуації та потреб галузі, від чого страждають як виробники, так і переробники молока.
! По-перше, із поглибленням співпраці із ЄС та залежності молочних ферм від імпортних виробничих складових і технологій (понад 80% вхідних ресурсів - генетика, насіння, ЗЗР, добрива, ПММ, техніка для збору кормів та для роботи ферми - імпорті) ціни на молоко-сировину в Україні рухаються синхронно із середніми по ЄС.
2022-ий став драматичним виключенням із ринкової тенденції через початок повномасштабної війни. Молочні ферми України отримували за молоко на 42% менше проти колег із ЄС, однак намагалися втримати ферми попри збитки, адже збут молочних продуктів у заводів та виручка від експорту не впала, а навпаки - зросла на 41% або 102 млн дол. завдяки впровадженню Європейським Союзом т.зв. автономних торговельних заходів (АТМ). Тим часом збут та експорт рослинницької продукції для агропідприємств до 2023-го був практично заблокованим. За підсумками 2022-го, промислове скотарство втратило 8% корів і в подальшому втрати лише посилювалися б, якби у 2023-му році не запрацював «зерновий коридор» Чорним морем від Збройних Сил України.
У 2023-му році молочна галузь поступово адаптувалася і, як видно із графіка нижче , аж наприкінці 2024-го року середня ціна на українське молоко-сировину спромоглася-таки дотягнутися до середньоєвропейської.
! По-друге, протоколи погодження цін для ферм пропонують ЗАВОДИ. Молочні ферми взагалі є дуже залежними від адекватності і порядності свого завода-партнера, адже молоко-сировина – швидкопсувний продукт, який не може почекати на складі кращої кон’юнктури чи слушного моменту, як зерно. Тому категорично ХИБНИМ є формулювання «виробники молока підняли ціну». Особливо хибним воно є в умовах 2024-го року, коли на фоні історичного рекорду цін на масло в ЄС, українські заводи-експортери вершкового масла в надії на надприбутки від його експорту, розривали ринок, стрімко розганяючи ціни, щоб перехопити сировину одне в одного. Така волатильність ринку шкодить і заводам, і фермам, адже не дає можливості довгострокового планування роботи та інвестицій. Разом із тим важливо: попри зростання ціни молока у ІІ півріччі 2024-го, середньорічна ціна на молоко-сировину європейської якості в Україні була практично на 10% нижчою, ніж середня по ЄС: 42 проти 47 євро/100 кг.
Молочні ферми України занепокоєні стратегією заводів стрімко знижати ціни на молоко до рівня початку 2024-го року. Так, на 1 лютого 2025 року заводи вже знизили ціну фермам на 15% (середня ціна на екстра-гатунок впала до 17,20 грн/кг без ПДВ) та оголошують про подальше зниження, прагнучи опустити ціну на молоко* до 40-35 євро/100 кг (в перерахунку на жир 4%, білок 3,4%).
Така «стратегія» партнерів є критичною, адже собівартість виробництва молока виросла на понад 60% порівняно із попереднім роком, а ЄС звітує про новий історичний коридор середніх цін молока-сировини на 2025-2033 у 45-50 євро/100кг у зв’язку із подальшим ростом собівартості та необхідності додаткових інвестицій.
У 2024-му році МТФ України вперше за роки повномасштабного вторгнення закінчили рік без скорочення поголів’я корів, наростивши при цьому виробництво молока на 5,6% проти попереднього періоду – це стало можливим завдяки інвестиціям господарств у технологічність ферм та продуктивність корів. Однак стрімке зниження цін на молоко-сировину та невиважені кроки можуть звести нанівець зазначені досягнення.
АВМ не вперше закликає своїх партнерів зі Спілки молочних підприємств України до відвертого робочого діалогу та напрацювання не просто Дорожньої карти з євроінтеграції галузі, а загалом – Стратегічного плану розвитку усього молочного ланцюжка, спільного пошуку формул справедливих умов роботи ферм і заводів, шляхів реструктуризації галузі та подолання «слабких ланок». Однак такі зустрічі раз-пораз переносяться. Тим часом може виявитися, що вже не буде кого євроінтегрувати.
Пресслужба Асоціації виробників молока