Останніми роками молочне скотарство України переживає не найкращі часи: втрата спецрежиму оподаткування як найбільш прозорої та прогнозованої державної підтримки, незрозуміла ситуація з ринком землі, захмарні ціни на корми та і взагалі невпевненість у завтрашньому дні. Собівартість виробництва молока висока, а ціна на молоко-сировину – низька. Усі ці фактори призводять до низької рентабельності. Але все ж молочарство не без відданих справі людей. Про суворі будні молочної ферми на Сході України розповіла Любов Полякова, керівник ТОВ «Слобожанський», що на Луганщині.
- Що надихнуло вас розпочати молочний бізнес?
Як не дивно, надихнула відсутність якісної молочної продукції. Я хочу, щоб в Україні процвітала галузь тваринництва та вироблялись корисні та якісні молочні продукти. А для цього найперше необхідна якісна сировина. Саме це надихнуло мене піти у молочну справу, яку я очолюю ще з 2007 року. У Сватівському районі залишилося всього шість господарств, які займаються молочним скотарством. Цікаво співпало, що більшість моїх колег-сусідів, які очолюють молочні ферми, -- теж жінки!
- З якими проблемами зіткнулись після початку бойових дій і як їх вирішували?
Оскільки ми знаходимось більше ніж за 100 км від лінії розмежування, то напряму від бойових дій не страждаємо. Проблема, яка загострилася із початком війни, – немає ціни на молоко та можливості знайти альтернативні шляхи збуту. Сьогодні, наприклад, ціна на вищий ґатунок в нашому регіоні становить 9,10 грн за літр, проте вище ніж 9,50 грн взагалі ніколи не було. Рентабельність тваринництва в один місяць дотягується до 20%, однак є такі місяці, коли заледве досягаємо 9%. Але навіть до бойових дій, ціна на молоко у нашому регіоні не була кращою.
- Чи відчуває регіон кадровий голод?
Так, нестача кадрів у нас дійсно дуже велика. Це не тільки наша проблема, таке відбувається по всій Україні. І питання не лише в зарплатні. Сьогодні більшість молодих людей просто не хочуть працювати в селі. Їм зручніше піти на біржу та отримувати матеріальну допомогу від держави.
- Чим мотивуєте працівників на вашій фермі?
Перш за все - офіційною заробітною платнею. Для прикладу, доярка на нашому господарстві отримує 6-7 тис. грн. Крім заробітної платні, всі наші працівники щомісяця отримують по 20 л молока. Люди, які працюють безпосередньо на господарстві, додатково отримують ще й по півтонни зерна. Також ми оплачуємо щорічні медогляди.
- Як оцінюєте підтримку з боку держави?
На мою думку, 1500 грн на корову -- це не підтримка. На утримання однієї корови в рік витрачається 20 тисяч. Дуже відчувається, що люди, які розробляли сьогоднішню держпідтримку, є далекими від сільського господарства.
- Що вас мотивує продовжувати займатись молочним бізнесом в таких умовах?
В таких умовах наша ферма тримається на ентузіазмі. Простіше всього здатись, вирізати поголів’я та податись в рослинництво. Але особисто мені шкода витрачених зусиль. Адже для того, щоб корова почала приносити прибуток, потрібно 3-4 роки.
- Чи задумуєтесь ви про посилення свого бізнесу? Які інструменти плануєте використовувати? Можливо власна переробка?
Я вважаю, що кожен повинен займатись своєю справою. Ми – виробники й маємо сфокусуватись на тому, щоб виготовляти якісну сировину, а заводи, у свою чергу, повинні займатись переробкою. Поки що, до власної переробки я не готова, хоча думаю про це вже не перший рік.
- Чи плануєте збільшувати поголів’я?
Ми працюємо над утриманням поточного поголів’я, про збільшення поки мови не йде.
- Що спонукало вас стати частиною Асоціації виробників молока та як змінилось життя ферми після вступу до неї?
Про АВМ я дізналась від Андрія Дикуна. Мені сподобались його ідеї та прогнозований результат. В той період мені хотілось розвивати господарство і я вирішила, що співпраця з АВМ стане значним кроком вперед для нашого господарства. Як і було прогнозовано, співпраця з асоціацією принесла видимі результати. Надзвичайно задоволені співпрацею, адже ми знаємо, що можемо звернутись до спеціалістів АВМ в будь-який момент й отримати оперативну та професійну допомогу. Розраховуємо на подальшу продуктивну співпрацю. Зокрема, на професійну ветеринарну підтрику завдяки створюваним у Луганській та Донецькій областях центрам втеринарного обслуговування.
Розгорнуте інтерв’ю з Любов’ю Поляковою читайте в журналі «Молоко і ферма» №1 (50), 2019 (лютневий).
Нагадуємо, перейняти досвід господарювання кращих молочно-товарних ферм можна буде на – ХІІ Міжнародному молочному конгресі ключовій події молочної галузі України, який об'єднає понад 1 500 учасників бізнесу, серед яких власники провідних молочних господарств, спеціалісти, ветеринари, технологи, менеджери, експерти галузі, представники влади, посольств, міжнародних організацій, фінансових установ, комерційних компаній, ЗМІ та багато інших.
Прес-служба АВМ