Наші вакансії

зоотехнік

На МТФ ( Молочну Товарну Ферму) потрібен зоотехнік , що знаходиться в Черкаській області Маньківському районі, с. Дзензелівка. Повна …

Ветеринарний лікар

На МТФ ( Молочну Товарну Ферму) потрібен ветеринарний лікар  , що знаходиться в Черкаській області Маньківському районі, с. …

Механік

Господарство АВМ, що знаходиться в Черкаській області потребує спеціаліста.Вимоги до кандидата Вища освітаДосвід роботи на фермі не …

Агроном / Агроном-овощевод

Хозяйство АВМ, что находится в Казахстане требует специалиста. Самый крупный на территории СНГ массив орошения 9 200 га;Новый …

Реквієм за українським молоком

Андрій Дикун
Голова
Всеукраїнська Аграрна Рада

Саме так. Уже зовсім скоро нам залишиться лише замовити поминальну месу за національною галуззю виробництва молока, якщо кардинально не змінити стан справ на українському ринку. Хоча назвати ринком те, що у нас є, важко. Краще слово для цього — базар, яким править на свій розсуд молочна мафія, а не ціна попиту й пропозиції. У цьому переконаний голова Всеукраїнської аграрної ради Андрій Дикун: попри всяку ринкову логіку на початку поточного тижня виробники молока отримали від переробних підприємств протоколи про зниження закупівельних цін на сировину.

— Андрію Євгеновичу, чи є ринкові підстави для зниження закупівельних цін на молочну сировину?

— Підстав немає. В діях переробників бачу зговір. Аналітичний відділ Асоціації виробників молока постійно стежить за ситуацією на молочному ринку в Україні і світі. В Україні у 2016-му продовжилось скорочення поголів’я великої рогатої худоби і корів, падає виробництво молока. Ціна на молочну сировину і продукцію у світі зростає. На полицях наших магазинів молочна продукція не дешевшає, а по низці позицій продовжує стрімко зростати.

Динаміка чисельності поголів’я ВРХ, млн. голів

*без урахування АРК та м. Севастополь.

Динаміка виробництва молока, млн. т

*без урахування АРК та м. Севастополь.

Ціни на молочні продукти, грн./кг

Закупівельні ціни на молоко, євро/кг*​​​​​​​

*ціни зведені до базових показників: жирність — 3,4%, білок — 3%.​​​​​​​

Що ж виходить?  На прилавку ціни ростуть, у світі ціни ростуть, а закупівельні ціни на сире молоко в Україні — падають. Це суперечить законам логіки. Чомусь раптом в один день наші молочні господарства отримують від переробників протоколи про зниження цін на сировину.

Тому 16 березня ми плануємо провести зустріч з ключовими переробниками, щоб обговорити ситуацію, яка і без того для виробників молока складна. Собівартість виробництва росте, для споживача ціна росте, чому тоді для фермера вона падає? Це ж абсурд. Зниження закупівельних цін було б виправдане, коли б і в магазинах молочна продукція дешевшала. Люди більше купували б, зростав би попит на молоко, це збалансувало б ринок. На мою думку, те, що відбувається, — цинічний зговір і його потрібно припинити. Так не повинно бути і ми не будемо пасивними спостерігачами. Зі свого боку АВМ збирає доказову базу — аналітику, цифри, дані, копії протоколів, які отримали наші підприємства від переробників, — і розглядає можливість офіційного звернення в Антимонопольний комітет України.

— Яку мінімальну закупівельну ціну вважаєте допустимою?  

— Ми не вимагаємо 12 чи 13 грн за кілограм молока. За нашими підрахунками, а вони не безпідставні, бо останні кілька років ведемо порівняльний економічний аналіз роботи молочних ферм, гранично допустимою межею є 9 грн/кг. На сьогодні 9 грн — це рівень беззбитковості для дуже ефективних молочних ферм, яких у нас не так і багато, їх можна на пальцях рук порахувати. Хочу звернути увагу на те, що йдеться лише про операційну, а не повну собівартість. Якщо додати амортизацію і вартість грошей, то вийде 10–11 грн./кг.

І все ж ми орієнтуємось на показник 9 грн/кг. Такою має бути ціна, аби принаймні втримати молочне підприємство на плаву. Якщо ціна опускається нижче позначки 9 грн, тоді у виробника виникає питання: для чого мені цим займатись.

Лише за кілька днів з початку тижня ми отримали два звернення з Дніпропетровської області і одне з Рівненської: у мене 250–350 корів, якщо знайдеться хтось, хто хоче займатись виробництвом молока, віддам худобу, бо інакше вирізатиму; державної підтримки жодної, економічного стимулу також.

— До речі, про державну підтримку молочної галузі. Кінець минулого року був досить оптимістичним. Рада ухвалила низку законодавчих актів, які мали б посприяти розвитку, або ж принаймні не допустити повного краху.

— Так, було ухвалено рішення про запровадження єдиного публічного реєстру заяв на бюджетне відшкодування ПДВ, державну підтримку галузі тваринництва, але механізми не прописані. Це мали зробити чиновники, але вони не поспішають. Чиновнику байдуже. Добре, що хоч у профільного міністра є розуміння і він готовий ініціювати зміни. Рано чи пізно роботу буде зроблено, наразі ж чиновники опираються, бо розуміють, що їх відняли від корита, автоматизований розподіл коштів означає, що вони залишаються ні з чим, а за зарплату працювати вони не готові.

Зміни гальмуються. Уже березень місяць, тим часом аграрії так нічого з обіцяного й не отримали. Кидалово в нашій країні — є нормою. Також люди розуміють, що завтра їх точно так само кинуть з ринком землі. То, може, краще продати корів сьогодні, поки вони ще в ціні, і чекати скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, про який постійно волають деякі популісти і пророкують уже на травень.  

— Які перспективи запровадження реального ринку обігу землі?

— Дивлячись на прізвища посадовців і депутатів, які постійно підігрівають тему якнайшвидшого скасування мораторію на продаж землі, розумію, що більшість з них в житті реально з фермером навіть не говорили. Ніхто ж не заперечує, що це врешті-решт треба зробити, але коли? Коли в країні війна? Коли в країні не працює судова система? Я уявляю того власника земельної ділянки, який отримає право її продати, віддасть за копійки і потім уже нікому нічого не зможе довести. Іти в суд? Суд зможе його захистити? Запровадження повноцінного ринку землі в нинішніх умовах — чистий популізм. Що буде з нашими селами? Уявімо собі ринок землі в Мар’їнському районі Донецької області, на кордоні розмежування. Там є два господарства, які є членами АВМ і до цього часу тримають корів. Директори господарств навіть на молочний конгрес не змогли приїхати, бо не можуть село залишити. Люди на них дивляться: нема керівника на місці — люди з села порозбігаються. А ми про ринок землі говоримо.

Звісно, холдингам це вигідно. У них армії юристів, готових відстоювати права власників. Холдинги зацікавлені у ринку землі, щоб підняти ціни і капіталізувати компанії. Усе інше їх не цікавить.

Не забуваймо і про те, що в нас залишилось багато державних підприємств, землі яких не розпайовані. Може, врешті-решт відновимо справедливість і дамо людям, що там живуть і працюють, шанс мати землю у власності? Давайте розпаюємо ці землі, пропишемо чіткі правила гри, дамо в руки фермерам інструмент, яким вони зможуть скористатися. Поки цього немає, про що ми говоримо? Це черговий популізм і дерибан. Енергосистеми уже приватизували і чиї вони? Народ у нас розумний, а ті що сидять у верхах не хочуть цього розуміти і не ведуть з ним діалог. Не радив би викликати зайву агресію в людей, нічим хорошим це не закінчиться.

Ситуація в сільськогосподарських підприємствах, що виробляють молоко, справді складна і якщо зараз не виправити її, Україна ризикує залишитись без власного молока. 

— Переробним підприємствам не потрібна українська сировина?

— Для транснаціональних компаній, що працюють в Україні, байдуже звідки везти напівсировину чи готову продукцію. З боку це виглядає так, що їм краще було б взагалі не працювати з національними виробниками сировини, а завозити все з Європи.  

Проте є й українські переробні компанії, і вони мали б бути зацікавлені у співпраці з аграріями, однак, на мою думку, у нас сформувалась молочна мафія з директорів по закупівлі сировини. Вони понастворювали безліч посередницьких компаній, які закуповують молоко в населення і заробляють на тому великі гроші. Звертаюсь до директорів і власників переробних заводів: не хочете втрачати, обрубайте ці кінці. Сьогодні, опускаючи ціни, ви можете просто знищити єдине і реальне джерело якісної сировини.

2–3 березня в Києві проходив Х ювілейний молочний конгрес. Там, окрім аграріїв,  була широко представлена влада, міжнародні організації. Запрошували ми й переробників. Було всього кілька власників заводів. Невже інших не цікавить власне майбутнє? Не цікавить, чи поступить взавтра на переробку якісна сировина, буде з чого виробити якісну продукцію на внутрішній ринок і на експорт?

Ми розуміємо, що всім важко. Два роки поспіль у нас була найдешевша у світі сировина. Ми не піднімали питання ціни, бо розуміли, що є світова криза перевиробництва, що втратили ринок Росії, що треба не про ціну торгуватись, а шукати резерви на фермі, знижувати собівартість, щоб вижити. Коли ж сьогодні ціна на молоко у світі росте, в магазині споживач платить дедалі більше,  чому сировина має дешевшати? Тому що кілька директорів по заготівлі домовились між собою і вирішили «нагнути» фермера? Бачите, їм не подобається, що корпорація «Сварог» купує молоко в населення і продає їм по 7 грн/кг (давайте провчимо!), а якщо це робить кум, сват чи брат — то це нормально.

Сьогодні ми дуже серйозно налаштовані на те, щоб поламати чорні схеми і вибудувати цивілізовані стосунки з переробними підприємствами. Тому закликаємо їх власників і директорів до діалогу. АВМ спільно з ВАР підключила до роботи фахових експертів і юристів, які готують необхідну для переговорів інформацію.

Більше того, ми постійно спілкуємось з певними переробниками, які справді думають про розвиток галузі (зі зрозумілих причин не називатиму їх) і не бачать причин для зниження ціни. Вони готові говорити про річні контракти в сільськогосподарськими підприємствами, вони не розуміють і не підтримують тактику зграї заговірників «нагнути» сьогодні молочну ферму, але їх мало, щоб протидіяти молочній мафії.